Спробуємо подавитися на це з боку плюсів та мінусів кожного віку.
1) Вік 2-2,5 місяці.
+ Щеня маленьке, мімішне, воно як пластилін - схоже на немовля, яке тільки-но почало дивитися більш осмисленим поглядом на світ і привчатися до правил поведінки, до яких привчали мати і заводчик. Під час зростання та дорослішання цуценя, що ми вкладемо в нього, як виховуємо, такий собака і вийде.
- щеня повністю не щеплене, ще не можна виходити на вулицю, тому воно ходить вдома в туалет і добре, якщо все несе на пелюшку.
2) Вік 3-4 місяці
+ Щеня повністю щеплене, закінчується або закінчено карантин і можна виходити на вулицю.
+ У заводчика привчається до вигулу, почалася соціалізація.
- Важко носити на ручках.
- Починається зміна зубів і «погризушний» період
Досвід показує, що не всі готові до такого повороту подій, особливо якщо це перший собака у житті.
3) Вік 5 місяців і більше.
+ Змінилася частина зубів або всі, щеня соціалізоване, знайоме з елементарними правилами поведінки, привчене заводчиком до вигулу, нашийника та повідка, поїздкам у машині.
+ Щеня ще не доросло до дорослого собаки, але вже можна припустити яким воно виростить.
- На ручках не понесеш, як маленького цуценя))).
Додатково додають різноманітність занять, прогулянок та проведення часу, які можна дозволити із цуценям у цьому віці.
